Це є інтерв’ю з Таріком Хадедом, студентом будівельної академії ОДАБА, 23 березня 1991 року народження (27 років). Країна походження Марокко, місто Еррачидія. Тарік приїхав до Одеси щоб отримати освіту в галузі архітектури. Любить подорожувати, грати музику та дивитися кіно.

Інтерв’ю відбувалось дещо особливим чином, а саме через голосові повідомлення у мессенджері Фейсбук.

17 листопада, Одеса-Одеса

Інтервʼювер − Чому ти вирішив брати участь у цьому проекті?

Тарік Хадед − Я вирішив брати участь у цьому проекті оскільки мені подобається такий тип проектів. Це мені дозволяє зустрічати нових людей, пізнати нові культури і різні мови. Я людина якій подобається, як то кажуть, соціальне життя. До того ж я із франкомовної країни, де ми спілкуємося французькою. І до того ж, мадмуазель Ольга (викладач ОДАБА, яка запропонувала Т. Х. взяти участь у цьому проекті. - примітка перекладача) мені сказала, що цей проект пов'язаний із французькою мовою і я погодився безперечно.

І. − Дякую за відповідь. Міг би ти представитися у кількох словах?

Т. − Мене звуть Тарік Хадед, мені 27 років і я приїхав з Марокко із міста Еррачидія, що на півдні країни. Я вчуся в Одесі в архітектурній академії ОДАБА.

І. − Добре, спасибі велике за твою відповідь, і далі, чим ти займаєшся у вільний час?

Т. − Щодо мого хобі, то в мене їх безліч. Я обожнюю музику, насправді я учасник музичного гурту у Марокко. Ми граємо рок, трохи джаз та марокканську музику. Також мені подобається кіно, люблю фільми та серіали, американські серіали особливо. Також, я граю у волейбол, це мій улюблений спорт. Я граю за команду мого університету ОДАБА. У наступному місяці ми ідемо на чемпіонат, можливо.

І. − Що ж, у мене є таке запитання, що саме тебе цікавить у цих американських серіалах?

Т. − Що мене цікавить у цих телевізійних серіалах, то це історія. Мені подобається історія, що розповідає про життя, про майбутнє, про минуле іноді. Серіал, що розповідає, серіал історичний. Я люблю, як то кажуть, кінематограф. Сцени, декорації, тобто як знімали серіал та ін.

І. − Велике спасибі, я почула твою відповідь. Що ти можеш сказати про своє життя у Марокко?

Т. − Життя у Марокко було нормальним, як і для всіх у Марокко. Воно відрізняється від життя у цьому місті: інша культура, інша мова та люди.

І. − Добре, я зрозуміла, мала на увазі, що відбувалось у твоєму житті до приїзду в Україну. Твоє дитинство, чому ти вирішив стати архітектором і таким чином, коли ми вже говорили про навчання, то чому ти вирішив вчитися саме в Одесі?

Т. − Коли я був маленьким, моєю мрією було стати космонавтом або архітектором. Фактично архітектор — мій другий вибір, але після закінчення школи, після того, як я отримав диплом, мені не пощастило закінчити навчання в Марокко, щоб стати архітектором. Насправді, в Марокко є багато труднощів при вступі до архітектурних шкіл. Потім, один з моїх друзів сказав мені, що я можу закінчити навчання в Україні, це не так складно, як у Марокко, і тому вирішив приїхати сюди навчатися.

І. − Не міг би ти сказати, які були труднощі стосовно вищої освіти? То було навчання в Україні завдяки програмі Ерасмус?

Т. − Ні, це не питання програми обміну у Марокко, якщо ви хочете вступити до архітектурних шкіл, то ви повинні мати диплом про закінчення школи та оцінку більше сімнадцяти, і це трохи складніше. Після конкурсу, вони обирають серед трьохсот чи двохсот людей всього тридцять чи двадцять, і це не легко. Тут інакше аніж у Марокко, тут немає необхідності мати високу оцінку для вступу до архітектурного університету.

І. − Так, я зрозуміла, дякую. Ми вже торкнулись теми культурних відмінностей, що ти можеш сказати щодо схожостей та відмінностей України та Марокко.

Т. − Різниця мови, релігії також відносин між людьми. Також є різниця у вартості життя, наприклад, ціни на товари − є велика різниця.

І. − Спасибі, далі, ще одне запитання: професія архітектора в Україні та Марокко − це така й сама річ? Тобто, ця професія в Україні менш важлива чи менш популярна, порівнюючи з Марокко, або навпаки? Щодо товарів, вони дешеві чи навпаки?

Т. − Щодо товарів, все залежить від товару, для нас фрукти чи овочі дешевші. Для мене ця професія дуже важлива. Також плата за житло в Україні менша.

І. − Добре, зрозуміло, повертаючись до питання роботи, чи дійсно професія архітектора важлива в Україні? Та у Марокко? Які є відмінності?

Т. − Архітектор робить все, що він хоче, з будівлями або будинками. Відмінностей немає. Різниця у стилі будинку, тому що тут холодніше, аніж у Марокко. Саме манера будівництва тут відрізняється. Але щодо архітектора, як професії, немає ніяких відмінностей.

І. − Оскільки тут ми знову стикаємося з культурними відмінностями, це традиція нашої культури, тому вона має місце також у стилі архітектури, що очевидно. Спасибі. У мене є інше запитання, залишилося кілька питань. Добре, ти коли-небудь відвідував Францію, що ти думаєш про Францію? Які були перші враження, якщо відвідував цю країну?

Т. − На жаль, я не мав можливості відвідати Францію. У мене є родич, який живе там, але мені не поталанило. Можливо, колись у майбутньому.

І. − Отже, щасливої подорожі до Франції, одного дня. Які були перші враження щодо України, коли ти приїхав сюди вперше?

Т. − Мій перший приїзд був майже два з половиною роки тому. Це було у Києві, там було багато снігу, я був дуже здивований. Я не вірив, що я в Україні, не знаю, це було шоком. Пізніше, ситуація тут в Одесі була трохи складна, я не знав, як розмовляти з людьми у магазинах. Це було трохи дивно.

І. − Я тебе розумію, тому що після теплої країни, зима в Україні це майже як у Росії, особливо в Києві. Холодна зима та багато снігу. Ми можемо трохи поговорити про недоліки України, якщо уявити, що у тебе була б можливість змінити щось, що б ти змінив?

Т. − Але з часом все стало добре, я став займатися на підготовчих курсах. Я почав розмовляти з людьми, щоб трохи дізнатися про культуру, і тепер все чудово.

І. − Оскільки майже ніхто не розмовляє англійською, не говорячи вже про французьку. Це дещо відрізняється та це важко для іноземців які опиняються вперше в Україні.

Т. − Те, що привертає мою увагу, це те, що люди час від часу…ну, наприклад, якщо я заходжу в магазин, я кажу привіт і ніхто не каже привіт мені, люди тут не відкриті. Але згодом я зрозумів, що це питання культури в Україні, і я поважаю усі культури. Якби у мене була можливість змінити щось, я б нічого не змінив. Мені подобається коли все є таким яким воно є.

І. − Та останнє питання, які в тебе плани на майбутнє? Чи запланував щось ? Чи будеш повертатись до Марокко? Або щось інше у планах ?

Т. − Що ж, щодо майбутнього, у першу чергу я закінчу навчання та отримаю диплом архітектора, далі я хочу трохи попрацювати у Марокко, потрапити у світ праці, це цікаво отримати досвід. Далі, чому б ні, подорожувати в інші країни та відкрити іншу культуру. Я цікавлюсь японською культурою. Чому б не попрацювати там та отримати новий досвід, чому б ні?

І. − Так, я сподіваюсь, що все буде добре, ти успішно закінчиш навчання та будеш робити все, що забажаєш, щоб отримати результат, результат після навчання. Що ж, на все добре та хай щастить, наприклад у Японії, як ти вже сказав. Що ж, я вдячна за твою участь у нашому проекті. Ти допоміг розвитку проекту і це супер.

Т. − На все добре та хай щастить! Безмірно вдячний. Тобі також, всього найкращого в цьому проекті та всього доброго у житті! Ми будемо на зв’язку, звісно. Дякую, що мене вибрали для участі у проекті.

Переклад українською: Вероніка Ковальова